У статті розглянуто становлення екзистенційного (суб'єктивного) історицизму як засобу інтерпретації минулого в сучасній художній літературі. Екзистенційний історицизм у літературі США розглядається як новітня модифікація емерсонівської ідеї індивідуалізованої історії. Концепція розподілу чуттєвого й поняття гетерології Ж. Рансьєра дають можливість інтерпретувати оновлене зацікавлення літератури суб'єктивним історичним досвідом як естетичну реакцію на порядок стосунків, встановлений у сфері інституційного, соціального й культурного. Екзистенційний історицизм у літературному тексті розглядається як спосіб часткового відновлення культурної стабільності й онтологічної цілісності суспільства та індивіда в після-постмодерністському світу.
