У статті відображено процес та тенденції трудової мобільності з точки зору еволюції відносин селянських господарств та уряду. Дослідження демонструє, що: 1) до певної міри державна політика, спрямована на соціально-економічний розвиток та підвищеннязайнятості, змінювалася на кожній стадії реформ; 2) з плином часу і поглибленням реформ уряд став все позитивніше ставитись до рішення фермерів переходити на несільськогосподарські роботи у сільських регіонах і до переселення фермерів у міста; 3) інноваційне оновлення політичної системи Китаю, що почалося з реформ 1978 р., – це процес «знизу вгору» за значного впливу фермерів. Зміна державної політики на кожній стадії реформ була реакцією на трудову поведінку фермерів, хоча й дещо із запізненням. Трудова мобільність селян останнім часом вивчається все інтенсивніше, й уряд, в разі значного збільшення трудових потоків із села до міста, може зробити власну політику більш сприятливою.
