Сучасна інтелектуальна ситуація у правознавстві семантично маніфестує себе як вимога конституювання іманентного йому простору подолання метафізики і формування «права-як-філософії» — сфери самостійної деконструкції смислів, що перманентно виявляють мінливий образ права. Досягнення цієї мети передбачає створення інфраструктури інтелектуального поля правознавства, імперативом побудови якого є діалектика матерії мислення — позитивного знання про право, що легко піддається онтологізації, — і процесуальної діяльності правового мислення з деонтологізації юридичних конструкцій — маніфестації їх як схем методологічного мислення з метою прирощення семантичного поля правознавства. Така діалектика вимагає моністичності гносеології — репрезентації правознавства як сфери самостійного і відмінного філософсько-методологічного мислення.
