У статті йдеться про оновлення методології порівняльного правознавства. До нового комплексу понять теорії порівняльного правознавства автор відносить: а) суміщені правові регулятори; б) правовий простір; в) транскордонне правове спілкування; г) правовий суверенітет. У статті показані способи впливу міжнародно-правових норм на національне законодавство, до яких віднесені, зокрема, й загальні принципи функціонування світового співтовариства і демократичного розвитку держави (забезпечення прав людини, влади закону та ін.); доктринальний вплив у вигляді концепцій соціальної держави, адміністративної юстиції тощо; модельні (типові) міжнародні правові акти та ін.
