У статті пропонується дослідження категорії «правова традиція». Окреслюються підходи до осмислення правової традиції, які домінують у загальнотеоретичних і компаративістських джерелах. Автор доводить, що правова традиція як така становить наукову абстракцію, змістовна характеристика якої (риси, джерела, форми прояву, сфера дії), як правило, можлива лише стосовно конкретної традиції у праві. Наприкінці акцентується увага на аспектах використання досліджуваної категорії у порівняльному правознавстві. По-перше, спільність базових традицій може бути покладено в основу вироблення критерію класифікації (типологізації) правових систем світу. По-друге, плюралізм як характеристика правової традиції дає можливість об’ємніше уявити «співіснування» правових систем у межах однієї сім’ї. По-третє, вивчення і врахування правових традицій важливе для розуміння і спрямування процесів правової акультурації.
