Франція має давню і славетну традицію порівняльного права. У 1869 р. Е. Лабуле заснував Товариство порівняльного законодавства, а 1900 р. воно виступило організатором Конгресу порівняльного права в Парижі. Паризький конгрес став символом розвитку нової галузі юридичної науки. Протягом ХХ ст. порівняльне право дещо втратило своє значення через різні чинники, серед яких було позитивістське та нормоцентристське вивчення французького права. В останні десятиліття інтернаціоналізація та європеїзація права, разом зі зростанням імміграції та міжнародної торгівлі привели до «ренесансу» порівняльного права та глибинної трансформації цієї дисципліни. У статті аналізується ця трансформація, а також нові виклики порівняльному праву.
