У статті аналізуються тенденції та проблеми сучасного правового розвитку, викликані розширенням поля і рухливістю меж правового регулювання, більш широким поєднанням правових і неправових регуляторів, появою нових структурних елементів, «технократизацією» права, що позбавляє його у вік сучасних інформаційних технологій властивості загальнодоступності. Розглядаються механізми взаємодії єдиного правового простору і правових спільнот, об’єднаних спільністю релігійних чи етико-правових поглядів (християнських, ісламських, іудейських, індуїстських, конфуціанських та ін.). Особлива увага приділяється слов’янському праву як самостійній правовій сім’ї.
