Застосовуючи формаційно-цивілізаційний підхід (від понять суспільно-економічна формація і цивілізація), автор розрізняє в сучасному світі три основні правові системи (капіталістичну ліберально-соціальну систему, тоталітарно-соціалістичну, мусульманську). У межах мусульманської системи існують сім’ї, що виокремлені з різних підстав: сунітська, шиїтська (всередині країн), мусульманського фундаменталізму (радикалізму) з напівфеодальними елементами (в ОАЕ, Омані, Саудівській Аравії та ін), сім’я в модернізованих, «просунутих» мусульманських державах (Алжир, Єгипет, Ірак, Ліван та ін.). Особливості юридично модернізованої «просунутої», мусульманської правової сім’ї: республіка, вибори, парламент, партії, громадські об’єднання (все це забороненоу країнах правового фундаменталізму), існує розвинене законодавство (у країнах фундаменталізму говориться, що всі норми права (кануни) є в «священних книгах», і потрібно тільки зуміти витягти це з них, а інститути мусульманського права вважаються несумісними з європейським), скасовані мусульманські суди з покараннями, що калічать (таліон тощо).
