У статті автор розмірковує про відмінності, які існують між російською і американською традиціями фахової юридичної освіти, ставлячи питання про наявність тих чи інших універсальних підстав, пов’язаних із сутністю самої професії юриста. Аналізуєтьсяряд ознак юридичної професії, що виділяються в науковій літературі, однак більшість з них має описовий характер і не може претендувати на роль системної якості, не залежної від конкретної спеціальності юриста або національної правової системи, до якої він належить. Автор доходить висновку, що навчання юриста зовні являє собою навчання його юридичній техніці (американська юридична освіта більш технологічна, але російська рухається у тому ж напрямі). При цьому, незважаючи на прийняті в різних правових системах специфічні форми, методи, технології такого навчання, що визначають ознаки юридичної професії, завжди задають кінцеву його мету — формування професійного юридичного мислення.
