Мета статті — зробили аналіз можливостей, які надає Європейський суд з прав людини (далі — Суд) для усунення структурних та/чи системних проблем у правових системах держав — членів Ради Європи, ухвалюючи пілотні рішення, та яким чином держави використовують надані Судом можливості. У статті з'ясовується поняття пілотного рішення, розмежовують власне пілотні, квазіпілотні рішення та інші рішення, в який або застосовано ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або вказано на наявність системної проблеми. Встановлено, що Суд не чітко розмежовує у своїй практиці поняття структурної та системної проблеми, покладеної в основу порушення прав людини. Досліджуються питання ефективності виконання пілотних рішень Суду. Підсумовано, що ефективність пілотних рішень як для держави-відповідача, так і для заявників та потенційних заявників залежить від співпраці держави-відповідача з Судом у виконанні пілотного рішення.
