У статті автор висвітлює два мовно-діалогічних підходи щодо визначення "Я" людини та статусу "Іншого". Не зважаючи на те, що для Ф. Ебнера гармонічно–трагічне "Я" визначається тільки через "Ти", але для М. Бахтіна індивідуалістична персоніфікація "Я-для-себе" є результатом усвідомлення інших, відмінних від мене "точок активності "Я", обидва філософи використовують мову як засіб задля вчинку та взаємовідношення з оточенням та "Іншим".
В статье автор освещает два языково – диалогических похода определения "Я" человека и статуса "Другого". Не смотря нато, что для Ф. Ебнера гармоническое и трагическое "Я" определяется только через "Ты", а для М. Бахтинаиндивидуалистическая персонификация "Я-для-себя" является результатом осознания других, отличных от меня "точекактивности "Я"", два философа используют язык как средство для поступка взаимоотнощения с окружением и с "Другим".
Author of the article puts the light on two lingual – dialogical approaches to define “I” of Human Being and “the Other”. In spite of the fact that F. Ebner's harmonic – tragic “I” is defined only through “Thou” but for the M. Bachtin individualistic personification “I-for-myself” is the outcome of being aware of the others that are different from me as “active spots I”” two philosophers use the language as tool for action and interrelationships as with surrounding so with the “Other”.
