В статті пропонується авторський підхід до аналізу міжкраїнової взаємодії в площинімножинних координат, де акторами формування нео-залежності стають рейтингові агентства, ТНК, офшо-рні центри, міжнародні організації, регіональні торговельні угоди й сама по собі економічна й політична інте-грації. Аналізується спосіб, в який вони унеможливлюють продукування власне національної економічної полі-тики, адже тиск від діяльності окремих з акторів часом перекроює під лекала глобального ринку потребивнутрішньодержавні.
