У статті досліджуються причини появи нових інститутів після 1989 року, їх функції та способи експонування пам'ятників комунізму, тим самим створення оповідання про минуле. Також розглядається тема пам'яті і політики пам'яті, що здійснюється завдяки існуванню таких меморіальних комплексів.
Статья исследует причины появления новых институтов после 1989 г., их функции и способы экспонирования памятников коммунизму, тем самым создание повествования о прошедшем. Затронута также тема памяти и политики памяти, осуществляемой благодаря существованию такого рода тематическим комплексам.
With the fall of the communist regime, the largest wave of iconoclasm since the French Revolution has begun in the countries of Central and Eastern Europe. Thousands of statues of communist leaders and heroes were spectacularly destroyed; however, not all of them shared the same fate. Some monuments were directed to specially organized monuments parks and museums. The article examines reasons behind the birth of new institutions after 1989, their functions and methods of displaying communist monuments, and thus, constructing narratives about the past. Problems of memory and the policy of memory implemented thanks to this kind of theme parks, were also discussed.
