У статті аргументовано та переконливо аналізується з багатьох точок зору неприйнятні для українців візії представників польської культури 30-х рр. XX ст., зокрема в особі публіциста Артура Гурського. Натомість позитивним у дописі Гурського є передусімсам факт серйозної спроби аналізу так званого українського питання, а також надзвичайно висока оцінка творчості та місця в українській культурі національного символу українців - Т. Г. Шевченка, що додатково вказує на благородні наміри польського публіциста доби міжвоєнного двадцятиліття, мету яких становлять щирі намагання знайти шляхи для інтеграції польського та українського народів. Значення цієї розвідки полягає у тому, що подібні аналітично-історичні екскурси здатні допомогти полякам та українцям вже на сучасному етапі не припускатися старих помилок і будувати свої взаємовідносини на інших, більш вірогідних та продуктивних принципах.
