Статтю присвячено творчості Ю. Андруховича, зокрема його есеям, у яких письменник розмірковує про ті перешкоди, що не дозволяють Україні та громадянам взяти участь у процесі формування нової Європи. І чи не єдиний позитивний момент, який вбачає український письменник у цій, майже безнадійній справі становлять доволі продуктивні контакти з Польщею, оскільки саме цей край може стати своєрідним містком на шляху до спільного європейського дому. Така постава Андруховича ґрунтується на його індивідуально-особистісному досвіді, утім, переконливості цим міркуванням українського митця додає також своєрідний "геопоетизм", що його письменник відчутно протиставляє прагматиці звичайного "геополітизму".
