У статті досліджується генезис іронії як специфічного методу філософування в контексті зміни соціокультурних парадигм. Показано зв'язок між конкретно-історичними умовами розвитку філософських ідей і характером й спрямованістю іронізування. Виявляються евристична, гносеологічна, аналітична, медіаційна та інші функції іронії у філософському дискурсі.
