Авторами статті ставиться проблема феномену музичного мислення, художнього сприйняття хорового мистецтва Нового і Новітнього часу, від Г. Генделя до творчості сучасних композиторів. Висловлюється переконання в тому, що просторово-часовий вимір слугує дієвим вектором новизни у духовній музиці, хоровій творчості, спричиняючи через багатьох чинників формування Новітнього музично-естетичного простору, адекватного новому баченню світу, людини та її почуттів в ньому.
