Статтю присвячено дослідженню бандурного мистецтва в осяганні смислових параметрів бандурного вираження з позицій філософії та поетики бандурної речовості звучання з визначенням вокально-інструментального синкретизму бандурної творчості. Проаналізовані естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурної речовості звука і її виконавського подання з обґрунтуванням спеціального поняття бандурного вокалу як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста.
