Опис документа

історія фізичної культури, історія спорту, история спорта, история физической культуры ; Українська радянська соціалістична республіка, УРСР, Украинская советская социалистическая республика, УССР ; масова фізична культура, масова фізкультура, масовий спорт, массовая физическая культура, массовая физкультура, массовый спорт ; радянський спорт, советский спорт ; рухова активність, двигательная активность, ДА ; спорт в Україні, спорт в Украине ; спортивна ідеологія, спортивная идеология ; фізкультурна освіта, физкультурное образование

У монографії комплексно досліджуються особливості культивації рухової активності населенням підрадянської України у середині XX ст. З'ясовано, що колективізм у фізичній культурі 20-40-х років ставав одним із засобів "пролетаризації" суспільства, точніше - люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від влади. Фізичну культуру і спорт було перетворено на одну зі спонук означеної пролетаризації. Обґрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, за якої влада вкладала власні смисли в організовану рухову активність і та сприймалася вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення військової підготовки населення. Акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати спорт як один із складників боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичних ідей. Задля цього вдалися до створення в 1921 р. Червоного Спортивного Інтернаціоналу, що мав би об'єднати всі робітничі (пролетарські) спортивні товариства світу. Згодом, після перемоги у Другій світовій війні, СРСР переніс протистояння з полів боїв на спортивне поприще, вийшовши на міжнародну арену. Відтак, змінюється парадигма розвитку фізичної культури: ті смисли, що їх влада вкладала впродовж попередніх десятиліть - "радянськість" фізичної культури - поступаються місцем загальноприйнятим у спортивному товаристві принципам і нормам.