У Києві на Володимирській вулиці стоїть будинок Президії АН УРСР. На ньому - меморіальні дошки на честь усіх президентів Академії. Перша - на честь В.І. Вернадського. Друга - В.І. Липського. І все ж другим президентом був не В.І. Липський, а М.П. Василенко. Отже, це ще одна "біла пляма" в нашій історії. Тінь перших політичних процесів над науковою інтелігенцією України в першій половині 20-х років лягла на його репутацію. Ще багато десятиліть у майбутньому не перевидавалася й не переглядалася наукова спадщина вченого. Приклеєний йому ще за царату ярлик "українофільства" непомітно трансформувався в ярлик "українського буржуазного націоналіста" і передався в усних характеристиках з покоління в покоління дослідників. Настав час зняти нашарування старих страхів і твереза паглянути на документи і праці Миколи Прокоповича Василенка, об'єктивно оцінивши його наукову і громадську діяльність, спрямовану на розвиток науки і культури України.
