Визначено істинне вихідне положення теорії стрілецького спорту, яке раніше не було відоме і не зафіксоване в наукової літературі та практиці. Визначено загальну закономірність збільшення результатів стрільби міру зменшення швидкості руху проекції зброї в районі прицілювання. Обґрунтовано концепцію оптимізації техніко-тактичної підготовки стрільців та критерій оптимізації - швидкість руху проекції зброї в районі прицілювання у контексті її мінімізації під час завершення пострілу.
Робота становить наукове підґрунтя техніко-тактичної підготовки спортсменів з кульової стрільби, стендової стрільби, стрільби з лука. Підсумки нових досліджень порівняно з відомими в науці даними змінюють уявлення про взаємозалежності просторово-часових параметрів техніко-тактичних дій спортсменів у процесі виконання стрілецьких вправ; полягають у концепції мінімізації швидкості руху проекції зброї в районі прицілювання; уточнюють процес підготовки стрільців-спортсменів. Екстраполяція результатів досліджень у навчально-тренувальний процес поглиблює знання про науково-методичне підґрунтя стрілецької підготовки спортсменів. Наукові результати роботи рекомендується використовувати у галузі стрілецько-спортивної діяльності
