У даній статті зроблено висновок, що господарські структури, сформовані на засадах приватної власності, більшою мірою порівняно з неформованими держгоспами використали наявні можливості щодо нарощування виробництва сільськогосподарської продукції без збільшення витрачання виробничих ресурсів.
