З антропологічної перспективи авторка реконструює внутрішню та суб"єктивну історію ранньомодерного українського шляхтича (меншою мірою - козака), форми його амоусвідомлення, погляди на довколишній світ, стереотипи уявлень і спроби творити на їхній підставі квазіідеологію.
