Якщо провести навіть поверхневий аналіз, стає очевидним, що сучасна українська система державних закупівель побудована переважно на основі закордонного, а не національного історичного досвіду. Практично в усіх основоположних законодавчих та нормативних документах червоною ниткою відслідковуються елементи з аналогічних закордонних документів. У першу чергу йдеться про типовий закон про держзакупівлі ЮНСІТРАЛ та положення про закупівлі Світового банку.
Передусім ми повинні розуміти, що міжнародний прок’юремент – це не тільки державні закупівлі інших країн або закупівлі міжнародних організацій, а велика система, яка містить багато секторів, що різняться і за рівнем дії та впливу, і за формою власності, і за використанням різноманітних технологій та процедур. Зрозуміло, що вибирати треба найкраще.
