Відомо, що жити в суспільстві й бути вільним від суспільства неможливо. Суспільство як сукупність людських індивідів, що об’єднуються (за Арістотелем, «людина — за природою [істота] суспільна» [1, с. 27]), не може бути абсолютним. Розвиваючись, воно завжди потребувало встановлення особливих формацій. У такому контексті поставала нагальна проблема взаємовідносин суспільства та держави: неможливість ефективного функціонування суспільства без держави, а держави, у свою чергу, — без суспільства. ЇЇ вивчали за різної доби мислителі, філософи, вчені. З таких позицій досліджували поняття «громадянин», «громадянськість», «громадянське суспільство». Олександр СТАРИНЕЦЬ
