У дисертації здійснено комплексний і поліаспектний аналіз драматичних і поетичних творів польського письменника Станіслава Вис-пянського (1869-1907) в їх контактно-генетичних зв'язках і порівняльно-типологічних аналогіях з українською літературою кінця XIX - початку XX століття. Актуальність і новизна пропонованої теми зумовлена необхідністю розкрити через різні літературознавчі категорії та компаративістські підходи ідейно-естетичний зміст драм і лірики, формотворчі й жанрово-стильові особливості, а також своєрідність художнього мислення Станіслава Виспянського в їх зіставленні з відповідними явищами або близькоспо-рідненими процесами українського національного письменства хронологічно окресленого періоду. За допомогою порівняльно-історичного, генетично-функціонального, біографічного, типологічного і контекстуального аналізу досліджено різні рівні типологічних характеристик творчості Станіслава Виспянського і драматургів та поетів української літератури, виявлено систему контактно-генетичних зв'язків польського автора з Україною, окреслено домінантні принципи й прийоми організації внутрішньої і зовнішньої структури текстів, важливих поетикальних засобів драматичних і ліричних творів Станіслава Виспянського і Лесі Українки, Василя Пачовського, Петра Карманського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого.
Ключові слова: рецепція, літературознавча компаративістика, типологія, контактно-генетичні зв'язки, порівняльно-типологічний аспект, міфопоетика, художня трансформація й інтерпретація, символістське мислення, експлікація, модерністська свідомість.
