Досліджено динаміку алелопатичної активності виділень з різних органів 5 видів календули. Встановлено, що найвищою алелопатичною активністю характеризуються водорозчинні сполуки, а найменшою - леткі. Вміст інгібіторів у різних органах календул змінюється за фазами розвитку рослин залежно від виду. Найвища рістінгібуюча активність характерна для листків і стебел, найнижча - для коренів. Найбільш чутливим біотестом до алелопатично активних речовин ексудатів календули виявились корінці крес-салату.
Ключові слова: види календули, алелопатична активність, водорозчинні виділення.
