Дисертація присвячена дослідженню української проблематики прози Аскольда Мельничука з позицій порівняльного літературознавства. Здійснюється аналіз малих розповідних форм письменника, зокрема есе "Римські монети, скіфська кераміка" та новели "Дерево світла" в площині проблеми адаптації українських емігрантів до нових умов у компаративному зіставленні другого твору з творами американських письменників-емігрантів Бенджаміна Розенблатта "Зеліг" та Олександра Годіна "Мій мертвий брат їде до Америки". Проблема місця митця в суспільстві розглядається за рівнем її висвітлення в новелі "Дерево світла" Аскольда Мельничука та оповіданнях українських письменників Валерія Шевчука "Постріл" та Валентина Тарнавського "Дерево життя". Аналізується рецепція роману Г. Г. Маркеса "Сто років самотності" на основі його зіставлення з твором "Що сказано". Типологічні відповідності та відмінності роману "Посланець мертвих" Аскольда Мельничука простежуються в процесі компаративного аналізу з творами Уласа Самчука "На твердій землі" та Клер Месуд "Проста історія" н"г рівні проблематики та поетики. Вперше досліджується український переклад роману "Що сказано" Аскольда Мельничука на лінгво-літературознавчому рівнях.
Ключові слова: мультикультуралізм, контекст, самоідентифікація, екзистенційна самотність, ретроспекція, структура тексту, інтерпретація, постмодернізм.
