У статті продовжено розгляд проблем цивілізаційних змін з позицій постнекласичної науки. Основний акцент робиться на необхідності інструментарію ідентифікації і реалізації таких змін саме як сталого розвитку або того, що має сенс. Показано, що таким інструментарієм має бути відповідна теоретична модель, а її робочим режимом -"мислення немислимого".
