Дисертацію присвячено дослідженню мовних засобів вираження іронії в сучасній українській малій прозі з позицій лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики та прагмалінгвістики. У роботі з'ясовано філософсько-естетичну сутність комічного, причини та ознаки його національної специфіки, окреслено дифереційні ознаки іронії як філософсько-естетичної та лінгвістичної категорії, її відношення до комічного, трагічного, патетичного, гумору, сатири, сарказму. Іронія розглядається як формакомізму, що може функціонувати як стилістичний прийом або бути виявом суб'єктивно-авторської модальності й реалізуватися на рівні цілого тескту. Висвітлено семантичний опис засобів вираження ситуативної іронії в сучасній українській малій прозі.
