У роботі проаналізовано роль традиції і новаторства у формуванні філософсько-естетичної доктрини С.Руданського, реалізованої у його баладах та ліриці, з'ясовано самобутність романтичного трактування знакових образів та символів у ліричних віршах та баладній творчості митця; розглянуто принципи використання метричних, строфічних, фонічних засобів поетичної мови гумористично-сатиричних віршів поета, інтонаційної інтерпретації їх поетичного синтаксису; осмислено роль і місце "Байок світових" як апокрифічного твору у мистецькій спадщині С.Руданського; по-новому інтерпретовано поему-казку "Цар Соловей", історичні поеми "Іван Скоропада", "Павло Полуботок", "Вельямін", "Павло Апостол", "Мініх", у яких митець оригінально осмислив історичну долю українського народу у призмі ідей Кирило-Мефодівського товариства.
Ключові слова: апокриф, байка, балада, дискурс, жанр, поема, поема-казка.
