Робота присвячена дослідженню іменникового епітета, що входить до складу прикладкової сполуки і є, починаючи з фольклору, ефективним художнім засобом в українській поезії. Здійснено загальний огляд епітета в поезіях Лесі Українки, Миколи Вороного, Олександра Олеся, Спиридрона Черкасенка, Григорія Чупринки, Василя Чумака, Богдана Лепкого, Петра Карманського. Також проаналізовано іменникові епітети в лінгвістичному аспекті: встановлено три групи за характером художньої означальності, виділено синкретичний та метафоричний епітети, емоційно-оцінні та експресивні, охарактеризовано групи опорних слів. Ключові слова: епітет, іменниковий епітет, метафоричний епітет, творчий стиль, поети-модерністи, метафора, конотація.
