У дисертації вперше здійснено комплексний аналіз онімних одиниць різних класів художніх творів М. Хвильового: оповідання й новели (1921-1923); повісті та оповідання (1923-1927; 1927-1930); незакінчені твори; нариси. З'ясовано функціональне навантаження, особливості вживання, варіативність, частотність власних назв усіх (11) онімних розрядів. Власні назви в творах М. Хвильового виступають незамінним способом когезії, своєрідними знаками-ідентифікаторами, сприяють розкриттю авторської концепції.
