Автор систематизує теоретичні підходи до вивчення сатири як модусу літературної творчості, досліджує специфіку його концептуалізації українським та англійським письменниками. Розглядаються особливості вживання і сатиричні функції метафори, портретної характеристики, "промовистих" імен, вивчаються метаобраз і використання карнавальної поетики.
Ключові слова: сатира, сатиричний модус, соціально-політична сатира, сатирична типізація, метаобраз, карнавальна поетика, промовисті імена, типологічні відповідності, контактно-генетичний зв'язок.
