У дисертації досліджується проблема художньої майстерності М.Вінграновського-прозаїка крізь призму адаптації напрацювань сучасної наратології (зокрема, наративних типологій Ж.Женетта та В.Шміда) в українському контексті, співіснування літературознавчих парадигм.
Експлікується поняття "художньої майстерності" наратологічними засобами. Важливе місце в дисертаційному дослідженні займає трансформація понятійно-термінологічної "мови" традиційних літературознавчих шкіл (культурно-історичної, психологічної), їх адаптація у парадигмах новітніх шкіл структуральної, рецептивно-комунікативної і міфопоетикальної.
Простежено збереження чи модифікацію наративних особливостей тексту оригіналу М. Вінграновського в англомовних перекладах. Обрані для аналізу тексти розглядаються як величезний наративний потенціал творчості письменника, що увиразнює, експлікує проблеми художньої майстерності.
Ключові слова: художня майстерність, наратив, типи нарації, літературознавчі парадигми, експлікація, текстова інтерференція.
