Дисертація присвячена висвітленню соціально-психологічних
закономірностей розвивальної взаємодії вчителя і учнів в системі
модульно-розвивального навчання як соціокультурній організації.
Проаналізовані ідеї, принципи, категорії і поняття нової
експериментальної системи, описані соціальні параметри моделі
психологічного розвитку особистості (полімотивація, соціальна роль,
психолого-педагогічний зміст, паритетна освітня діяльність тощо) й
обгрунтовані технологічні інваріанти їх взаємозалежного втілення у
досвіді педагогічних колективів середніх шкіл. Порівняння наукових
підходів до соціального проектування розвивальних систем навчання дало
змогу описати структуру соціально-психологічного простору розвивальних
взаємин у класі, що організується в формі модульного заняття
(міні-модуля). Охарактеризовані компоненти інноваційного
програмово-методичного забезпечення повного освітнього циклу
(знання—уміння—норми—цінності), описана методологія дослідження
ефективності модульно-розвивального процесу,
Подані результати системного експертно-діагностичного вивчення основних
параметрів і показників психосоціального розвитку вчителів і учнів за
нових експериментальних умов свідчать про якісно вищий розвитковий вплив
міні-модуля на зростання культурного потенціалу особистості порівняно з
традиційним уроком, а також про важливі соціально-психологічні чинники
реалізації розвивальної ефективності модульних занять з боку вчителя і
учнів. Доведена доцільність нової системи щодо поліпшення психологічної
і методичної грамотності педагогів, зростання інтелектуального та
особистісного розвитку школярів, підвищення їхньої здатності до
неперервної розвивальної взаємодії.
