У дисертації досліджується проблема взаємодії родини і школи у формуванні свідомого ставлення молодших школярів до зміцнення свого здоров'я. Уточнено педагогічну сутність поняття "свідоме ставлення молодшого школяра до зміцнення свого здоров'я". Обгрунтовано критерії, визначено показники і рівні сформованості у молодших школярів свідомого ставлення до власного здоров'я. Визначено функціональну роль родини і школи як двох основних факторів у вихованні зацікавленого ставлення дітей до зміцнення свого здоров'я. Розкрито сутність взаємодії як об'єктивного явища, її роль у формуванні особистості, особливості педагогічної взаємодії родини і школи. З'ясовано сутність поняття "сім'я - родина", його найсуттєвіші характеристики, співвідношення складників єдиного утворення "сім'я" і "родина".
Розроблено і експериментально апробовано особистісно орієнтовану технологію педагогічної взаємодії родини і школи, здатну забезпечити ефективне формування у молодших школярів свідомого ставлення до свого здоров'я.
Доведено, що розвиток потреби у фізичному вдосконаленні залежить від ефективності навчально-виховного процесу в школі, виховання у родині, дотримання дитиною гігієнічних норм і, насамперед, наявності позитивної мотивації діяльності, спрямованої на фізичне самовдосконалення.
Матеріали і результати дослідження можуть бути використані учнями і вчителями початкових класів, викладачами, студентами педагогічних закладів, членами родини учнів.
Ключові слова: свідоме ставлення до свого здоров'я, особистісно орієнтована технологія, педагогічна взаємодія родини і школи, сім'я-родина.
