У дипломній роботі досліджується історична проза Івана Филипчака в широкому контексті розгортання художнього дискурсу української історичної белетристики першої половини ХХ століття. Розглядається тематичне багатство та ідейні засади повістей прозаїка, з'ясовуються принципи художнього осмислення української історії, співвідношення історичної правди і художнього домислу. Окреслюється жанрова належність історичних творів митця, їх наративна стратегія, часово-просторова організація, співвідношення нарації і висловлювань персонажів. Розкрито концепцію героя історичних повістей письменника, їх дидактичну настанову.
Ключові слова: дискурс, тема, ідея, образ, пафос, сюжет, повість, оповідання нарація, хронотоп, проза.
