Дисертація присвячена дослідженню елементів карнавальної поетики у дебютних романах М. Йогансена та В. Ґомбровича, розглянутих як зразки міжвоєнної експериментальної прози. На основі засадничих положень теорії карнавалізації та меніпеї М. Бахтіна простежуються особливості функціонування та трансформації у новому контексті карнавальних тем, мотивів і образів (еротичних, гастрономічних, скатологічних, образів гротескного тіла та смерті), а також більших композиційних блоків - карнавальних схем "увінчання / розвінчання карнавального короля" та "профанного героя у невідповідних обставинах". Зіставлені тексти українського та польського письменників з жанровим каноном меніпеї, уточнені причини звернення митців до традиції карнавалізованої літератури, окреслені соціально-політичні та історико-літературні контексти оприсутнення романів.
Ключові слова: експеримент, карнавалізація, категорії карнавалу, меніпея, sacrum, profanum, сакральна територія, маска, профанація, увінчання, розвінчання, сміх.
