Дисертацію присвячено комплексному вивченню творчості вказаного періоду В.Бірчака (1881-1952) - пистменника, літературного критика, публіциста і громадянського діяча.
Вперше в українському літературознавстві вивчається ідейно-естетична парадигма друкованої спадщини В.Бірчака 20–40-х рр. ХХ ст., її тематична спрямованість, особливості індивідуального стилю митця. У роботі розшифровано його невідомі псевдоніми. До наукового обігу залучено великий пласт неопублікованих листів, архівних матеріалів. Здійснений аналіз прозового дискурсу В.Бірчака в українському літературному контексті дає підстави зробити висновки про багатогранність таланту письменника та необхідність подальшого дослідження його творчого доробку.
