У дисертації на основі аналізу філософської, психолого-педагогічної і методологічної літератури обґрунтовано сутність понять "діалогічні уміння"; "діалогічне спілкування", класифіковано діалогічні уміння; конкретизовано зміст, критерії, показники, рівні сформованості, методи діагностики цього професійного новоутворення; теоретично обґрунтовано можливості педагогічного процесу вищої школи у формуванні діалогічних умінь у майбутніх учителів.
На основі аналізу педагогічної літератури та емпіричного досвіду підготовки фахівців розроблено модель формування діалогічних умінь, яка відображає взаємодію різних компонентів і дає змогу прослідкувати динаміку розвитку цього процесу. основними блоками моделі є цільовий, змістово-процесуальний і критеріально-рівневий. Процес формування діалогічних умінь має поетапний характер, а його результативність забезпечується реалізацією програми і комплексу педагогічних умов.
Ключові слова: діалогічні уміння, компоненти діалогічної діяльності, педагогічні умови формування діалогічних умінь, модель формування діалогічних умінь, програма формування діалогічних умінь, критерії оцінки рівнів сформованості діалогічних умінь.
