У дисертації на матеріалі статей українських письменників-критиків здійснено поліаспектний аналіз рецепції та інтерпретації творів польської літератури. Актуальність і новизна дисертації зумовлені застосуванням компаративістської методології до аналізу міжлітературних взаємин -української письменницької критики і польської літератури як системи, що переживає безперервну трансформацію. У центрі уваги-найважливіші чинники, що спонукали письменників до активної рецепції творів польської літератури, впливали на форми і способи інтерпретації; жанрова система і художні особливості критики.
Дисертант акцентує на письменницькому прочитанні творів Я. Кохановського, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Ц. Норвіда та ін. з погляду сучасності. Есе Д. Павличка, О. Забужко, Ю. Андруховича розглядаються як новаторські ("європоцентристські") моделі інтерпретації на етапі творення нової етики в історії українсько-польських взаємин. Зіставляються критичні стратегії письменників з науковими висновками українських та польських учених.
Ключові слова: польська література, письменницька критика, компаративістика, типологія, рецепція, інтерпретація.
