На засадах екзистенційно-гуманістичної психології здійснено емпіричне дослідження, спрямоване на вдосконалення педагогіки "театру, де грають діти" - явища культури, недостатньо вивченого психологами. Установлено, що креативність дітей і творчі успіхи колективів вище в тих театрах, керівники яких мають високий рівень сенсожиттєвих орієнтацій, а ціннісні пріоритети цих режисерів відмінні від їх менш творчо вдалих колег. Установлено, що режисери, які за тестовими методиками, створеними на підставі екзистенційно-гуманістичного психологічного підходу, одержали високі показники, у своїй педагогічній практиці частіше використовували діалогічні стратегії психологічних впливів. Результати дослідження дозволяють сторювати нові методи тестування рівнів досягнень театрів, розв'язання завдань професійної діагностики та професійного добору учнів для подальшої спеціалізованої театральної освіти, а також розробки програм психічної підготовки фахівців у сфері театрально-педагогічної освіти.
