В дисертації розглядаються соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку феномену прийомної сім'ї як форми державної заміщувальної опіки дітей, що втратили піклування біологічних батьків. На основі інтегративного підходу розглянуто детермінанти виникнення спонук надання допомоги дітям-сиротам через влаштування їх у власні сім'ї. Визначено етапи становлення прийомної сім'ї та мотиваційні особливості їх перебігу. Розкрито зміст та структуру психологічної готовності батьків до виконання функцій заміщувальної опіки. Визначено фактори ризику та умови успішного функціонування прийомної сім'ї. Введено поняття "ресурсу - резерву", а також розроблений підхід до їх визначення. Окреслено теоретичні та практичні підходи до оцінки функціонування прийомної сім'ї (прогнозуючої, поточної та результуючої). Доведено доцільність тренінгової підготовки прийомних батьків і важливість психологічного супроводу сімей заміщувальної опіки, конкретизовані його форми та зміст.
