Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування професійної комунікативної компетентності майбутніх перекладачів у процесі фахової підготовки.
На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної і методологічної літератури у роботі розкрито сутність поняття "професійна комунікативна компетентність"; досліджено й теоретично обґрунтовано зміст, основні характеристики і структуру професійної комунікативної компетентності майбутніх перекладачів; виявлено тенденції, психолого-педагогічні чинники її формування у процесі професійного становлення; уточнено професіограму компетентного перекладача, визначено та конкретизовано критерії й показники, охарактеризовано рівні сформованості ПКК; описано методи та процедуру діагностики рівнів сформованості професійної комунікативної компетентності майбутніх перекладачів.
Обґрунтовано модель формування ПКК, яка дає змогу простежити динаміку розвитку цього процесу.
Розроблено й експериментально перевірено зміст і технологію формування ПКК, обґрунтовано методи, структуру і зміст навчально-методичної підготовки майбутніх перекладачів до професійної діяльності.
Ключові слова: професійна комунікативна компетентність, модель професійної комунікативної компетентності, критерії оцінки рівнів сформованості професійної комунікативної компетентності, психолого-педагогічні чинники формування ПКК, фахова підготовка майбутнього перекладача.
