Дисертація містить теоретичне обгрунтування синдрому “професійного вигорання”, його особливостей та чинників виникнення. Здійснено порівняльний аналіз “професійного вигорання” з феноменами різних теоретичних та терапевтичних систем.
Розроблено концептуально-методичну модель емпіричного дослідження психологічних засобів профілактики “професійного вигорання” вчителя.
Доведено гіпотезу про те, що профілактика “професійного вигорання” вчителів повинна базуватися на уявленні про його психологічні засоби як детерміновані соціокультурними формувальними впливами психотехнічні знаряддя та конгеніальні їх знаково-символічній природі внутрішньоособистісні ресурси-прийоми суб’єктного самовпливу.
Апробовано авторську програму навчально-практичного тренінгу-курсу профілактики синдрому “професійного вигорання” вчителів та здійснено комплексну кількісно-якісну оцінку її ефективності.
