Проблема просвітницьких тенденцій у прозі Івана Франка не була об'єктом окремого дослідження. У статті робиться спроба простежити з врахуванням творчої еволюції письменника функціонування складових просвітницького антропологізму в статтях українського митця, у повістях "На дні", "Захар Беркут", "Лель і Полель". Такий аналіз дозволяє глибше розкрити концепцію людини в творчості Івана Франка.
