Дисертація присвячена дослідженню тема-рематичної ізотопії в монологічних і діалогічних надфразових єдностей в сучасному французькому художньому дискурсі в аспекті синтаксису, семантики та прагматики. Надфразові єдності розглянуто як кон'юнктивно-диз'юнктивні поліізотопічні одиниці з експліцитно-імпліцитною тема-рематичною ізотопією. У межах реферованої роботи проаналізовано особливості відношень між макротематичними / макрорематичними референційними зонами й ієрархією мікротем, мікрорем і факультативних елементів.
Установлено, що в НФЄ, де реалізуються автосемантичні і синсемантичні аргументативні зв'язки, які корелюють з комунікативним динамізмом і комунікативною напругою, а також з рольовою поліфонією, оповідач несе відповідальність за аргументативний акт + референцію, тобто за ідентифікацію референта, а персонажі - за аргументацію + референційний акт, тобто за розпізнавання інтенції мовця.
