Встановлено, що висока ативність громадськості у збереженні пам'яток історії та культури зумовлювалася етнонаціональним протистоянням і неспроможністю Польської держави певною мірою забезпечити збереження культурної спадщини. Основною рисою пам'яткоохоронної роботи, проведеної польськими громадськими організаціями, товариствами та музеями було трактування пам'яток Західної України як загальнопольського історико-культурного надбання.
