Дисертацію присвячено реконструкції художньої картини світу французької драматургії абсурдизму, представленої творчостю Самюеля Беккета, Ежена Йонеско, Артура Адамова, шляхом аналізу структурних, семантико-когнітивних і лінгвопрагматичних особливостей концепту Антилюдина. З метою дослідження художнього простору творів французького театру абсурду як цілісної та організованої системи концептуальних смислів у дисертації запропоновано термін "текстовий концепт-ідея".
